|
Добрий день вам, любі працівники редакції!
З найкращими вітаннями і побажаннями до вас з далекої Хмельниччини Броніслава Гнатівна Коваль.
Почула по телебаченню оголошення: написати про своє життя. Ось і вирішила написати про свій біль, про своє горе, про своє життя. Кажуть, що життя прожити — не ниву перейти. А я не один раз ниву перейшла, і життя пролетіло як одна мить в горі, в сльозах, в муках, в смутку, в праці — 70 років як одна хвилина.
Народилася я 5 грудня 1933 року другою дівчинкою в родині. Мене не хотіли (бо треба було родитися хлопчиком), не любили, заставляли виконувати всяку роботу, навіть не по силі. В 1940 році народилась третя дівчинка. Згоріла хата, ходили по чужих, найманих хатах.
Батька в період війни залишили для підпільної роботи (організатором). Він посилав мене в розвідку. Мати давала 2яйця, щоб я йшла до німців міняла їх на голки, нитки, брошки. І я приносила дані, що бачила і на що повинна була звернути увагу. В 1944-му німці вбили батька на наших очах. Хатину збудували свою 27 березня 1944 р., німців вже вигнали з нашого села. Та от снаряд розбив хату, а ми були в цей час у погребі. Десь 1 квітня випав великий сніг, і в хату надуло снігу. Ми всі троє похворіли на кір і запалення легенів. Але вижили! Старші з нас трудились в полі разом з дорослими жінками. Я з коровою своєю боронувала, закривала вологу, веретами розтягала гній, сапала… Заробляла на їжу.
В школу не ходила, бо не було в чому. Навчалася вже пізніше. Закінчила 8 класів, училище, педінститут в Умані, біологічний відділ. Працювала в школі, навчала діток, як любити й охороняти природу, вирощувати високі врожаї, шити, в’язати, вишивати. В школі було 0,90 га землі. З дітками вирощували різні культури. Урожай здавали в шкільну їдальню.
Своїх діток я не маю, вони дорослими повмирали. Але в мене чужих немає — всі діти мої, я їх люблю. І вони мене люблять. Запрошують на перший і останній дзвінок, на випускний вечір, на інші святкові заходи, надають мені слово.
Я горджуся і пишаюся тим, що мої учні працюють вчителями, лікарями, медсестрами, працівниками культури, бухгалтерами. Проїжджаючи дорогою на машинах, завжди мене підвезуть. Я радію з того, що в мене багато дітей.
На все вам добре, будьте здорові. Радощів вам і веселощів. Хай вам щастить і вашим дітям.
З повагою Броніслава Гнатівна КОВАЛЬТомашівки Ярмолинецького р-нуХмельницької обл.
