Портал «2000» :: Ющенко предал мечту о независимости Украины

Bерсия для печати

Кому нужны гонения на стариков?

В каж­дом но­ме­ре «2000» встре­ча­ют­ся ма­те­ри­алы, пос­ле про­чте­ния ко­то­рых хо­чет­ся взять пе­ро и ли­бо всту­пить с ав­то­ра­ми в по­ле­ми­ку, ли­бо го­ря­чо под­дер­жать их. На сей раз не мо­гу не от­клик­нуть­ся на за­мет­ку Кон­стан­ти­на Ли­то­вчен­ко «Со­вет­ские во­ен­ные пре­ступ­ни­ки дол­жны от­ве­тить по за­ко­ну» («2000», № 16).

Вы­хо­дит, сей­час для Укра­ины од­ной из са­мых важ­ных за­дач яв­ля­ет­ся по­иск «лиц, от­вет­ствен­ных за зло­де­яния ком­му­нис­тов на укра­ин­ской зем­ле до, во вре­мя и пос­ле вой­ны»? Гос­по­дам из США, Авст­ра­лии, Ка­на­ды, дру­гих стран скуч­но? Они ре­ши­ли со­здать ко­мис­сию и на­звать име­на пре­ступ­ни­ков, при­вед­ших к ги­бе­ли мил­ли­оны лю­дей? Так ес­ли скуч­но, по­че­му бы не оку­нуть­ся в на­сущ­ные проб­ле­мы — узнать, кто нын­че под­во­дит на­цию к про­пас­ти: по­че­му про­грес­си­ру­ет СПИД, без­ра­бо­ти­ца, раз­ру­ха в на­уке, сфе­ре об­ра­зо­ва­ния, ме­ди­ци­не.

Ку­да лег­че по­ко­пать­ся в ар­хи­вах и объ­явить в ро­зыск 10 ста­ри­ков, ко­то­рым за 70. По­доб­ное уже де­ла­ли в При­бал­ти­ке. И раз­ве пос­ле су­да над ве­те­ра­на­ми Со­вет­ской ар­мии у ко­го-то на ду­ше по­лег­ча­ло, ко­му-то счас­тья при­ба­ви­лось?

Юрий ПИ­ЛЮ­ГИН, Ал­чевск

Герой Великой Отечественной не может быть Героем Украины

В про­шлом го­ду «2000» пи­са­ли о под­ви­ге укра­ин­ца О. П. Бе­рес­та, ко­то­рый вмес­те с из­вест­ны­ми крас­но­ар­мей­ца­ми Его­ро­вым и Кан­та­рия под­ни­мал Зна­мя По­бе­ды над Бер­ли­ном. Я вы­сы­лал и в ре­дак­цию, и в Ми­нис­тер­ство обо­ро­ны до­ку­мен­ты на эту те­му. Не­дав­но по­лу­чил сле­дую­щий от­вет.

«З Де­пар­та­мен­ту гу­ма­ні­тар­но­го та со­ці­аль­но­го роз­вит­ку Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Укра­їни.

Щи­ро вдяч­ні Вам за на­да­ні ма­те­рі­али що­до іс­то­рії вста­нов­лен­ня Пра­по­ра Пе­ре­мо­ги над рейхс­та­гом у Бер­лі­ні в 1945 ро­ці. Пи­тан­ня це на­бу­ло ши­ро­ко­го ре­зо­нан­су в су­спіль­стві на­пе­ре­до­дні 60-ї річ­ни­ці Пе­ре­мо­ги в Ве­ли­кій Віт­чиз­ня­ній вій­ні 1941—1945 ро­ків.

Ін­фор­мую Вас, що Мі­ніс­тер­ство обо­ро­ни Укра­їни спіль­но з ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди, гро­мад­ськи­ми та ве­те­ран­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­ями про­дов­жує ро­бо­ту що­до вста­нов­лен­ня іс­то­рич­ної спра­вед­ли­во­сті та гід­но­го вша­ну­ван­ня сво­їх си­нів-ге­ро­їв до Дня Пе­ре­мо­ги. На­ді­сла­ні Ва­ми до­ку­мен­ти бу­ли ви­ко­рис­та­ні в про­це­сі про­ве­ден­ня по­шу­ко­вих за­хо­дів для під­го­тов­ки про­по­зи­цій Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Укра­їни з цьо­го пи­тан­ня.

В ре­зуль­та­ті… за остан­ній час від­шу­ка­но ба­га­то ра­ні­ше не ві­до­мих ши­ро­ко­му за­га­лу до­ку­мен­тів про под­виг у остан­ні дні вій­ни в Бер­лі­ні лей­те­нан­та О. П. Бе­рес­та. Во­ни ста­ли під­ґрун­тям для під­го­тов­ки кон­крет­них про­по­зи­цій що­до увіч­нен­ня пам’­яті ге­роя на дер­жав­но­му рів­ні. Вста­нов­ле­но зв’язок з дру­жи­ною та донь­кою О. П. Бе­рес­та, які про­жи­ва­ють у Рос­то­ві-на-До­ну. Ни­ми в Укра­їну пе­ре­да­ні ко­пії ар­хів­них до­ку­мен­тів про бо­йо­вий шлях та под­ви­ги сум­ча­ни­на О. П. Бе­рес­та. До­бу­то до­ку­мен­таль­ний кі­но­фільм про на­шо­го ге­роя, зня­тий у Рос­то­ві-на-До­ну в 1995 ро­ці, роз­гля­да­єть­ся мож­ли­вість по­ка­зу йо­го по те­ле­ба­чен­ню.

Іні­ці­ати­вою з пи­тан­ня збо­ру до­ку­мен­тів для вша­ну­ван­ня пам’­яті О. П. Бе­рес­та на сьо­го­дні­шній день во­ло­діє на­род­ний де­пу­тат Укра­їни  В. О. Яво­рів­ський.

З ме­тою вста­нов­лен­ня іс­то­рич­ної спра­вед­ли­во­сті, вра­хо­ву­ючи зна­чу­щість под­ви­гу Олек­сія Про­ко­по­ви­ча Бе­рес­та для вій­сь­ко­во-пат­ріо­тич­но­го ви­хо­ван­ня гро­ма­дян Укра­їни та чис­лен­ні звер­нен­ня ве­те­ра­нів, у зв’яз­ку з все­на­род­ним від­зна­чен­ням 60-річ­чя Пе­ре­мо­ги в Ве­ли­кій Віт­чиз­ня­ній вій­ні Мі­ніс­тер­ством обо­ро­ни Укра­їни за­про­по­но­ва­но під­три­ма­ти ідею гід­но­го вша­ну­ван­ня пам’­яті Бе­рес­та О. П. на дер­жав­но­му рів­ні, а са­ме:

— роз­гля­ну­ти пи­тан­ня про при­своєн­ня од­ній з ву­лиць м. Су­ми іме­ні Олек­сія Бе­рес­та;

— вста­но­ви­ти ме­мо­рі­аль­ну пам’­ят­ну дош­ку в се­лі Го­ряй­стів­ське Ох­тир­сько­го райо­ну Сум­ської об­лас­ті, де на­ро­див­ся О. П. Бе­рест.

Мі­ніс­тер­ству куль­ту­ри і мис­тецтв Укра­їни:

— від­об­ра­зи­ти под­виг О. П. Бе­рес­та у екс­по­зи­ції Ме­мо­рі­аль­но­го ком­плек­су «На­ціо­наль­ний му­зей іс­то­рії Ве­ли­кої Віт­чиз­ня­ної вій­ни 1941—1945 ро­ків».

Сто­сов­но при­своєн­ня Бе­рес­ту О. П. зван­ня Ге­роя Укра­їни (по­смерт­но) слід за­ува­жи­ти, що вій­сь­ко­вий под­виг йо­го, без­умов­но, за­слу­го­вує са­мо­го ви­со­ко­го ви­знан­ня, од­нак ви­рі­шен­ня за­зна­че­но­го пи­тан­ня від­но­сить­ся до ком­пе­тен­ції Пре­зи­ден­та Укра­їни.

Згід­но зі Ста­ту­том про зван­ня Ге­роя Укра­їни, це зван­ня гро­ма­дя­нам Укра­їни при­сво­юєть­ся за здійс­нен­ня ге­ро­їч­но­го вчин­ку та ви­знач­ні тру­до­ві до­сяг­нен­ня. У опи­сі про ор­ден за­зна­чає­ть­ся, що зван­ня Ге­роя Укра­їни не при­сво­юєть­ся за вчин­ки, які ма­ли міс­це в ми­ну­ло­му і не по­в’яза­ні з ста­нов­лен­ням та роз­вит­ком не­за­леж­но­сті Укра­їни.

Вдяч­ні Вам за гро­ма­дян­ську ак­тив­ність, на­по­лег­ли­вість в по­шу­ку іс­ти­ни та спра­вед­ли­во­сті.

З по­ва­гою

Ди­рек­тор Де­пар­та­мен­ту гу­ма­ні­тар­но­го, со­ці­аль­но­го роз­вит­ку та ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Укра­їни С. О. НА­ГО­РЯН­СЬКИЙ».

В. ГУ­СА­КОВ, Се­вас­то­поль

P.S. У зв’яз­ку з від­зна­чен­ням 60-річ­чя з Дня Пе­ре­мо­ги Пре­зи­дент Укра­їни Вік­тор Ющен­ко ви­дав указ про при­своєн­ня зван­ня Ге­рой Укра­їни із удо­сто­єн­ням ор­де­на «Зо­ло­та Зір­ка» лей­те­нан­ту БЕ­РЕС­ТУ Олек­сію Про­ко­по­ви­чу (1921—1970 рр.) — по­смерт­но.

Депортация — вынужденное зло

В го­ды вой­ны из Кры­ма бы­ли де­пор­ти­ро­ва­ны крым­ские та­та­ры. Не­спра­вед­ли­во? Ко­неч­но, да! Но ес­ли рас­смат­ри­вать си­ту­ацию глуб­же, это ре­ше­ние мож­но ес­ли не оправ­дать, то по край­ней ме­ре по­нять.

Во­юющая стра­на не мог­ла оста­вить в ближ­нем ты­лу враж­деб­ные ей груп­пи­ров­ки, а на­ла­дить жизнь на по­лу­ос­тро­ве мир­ны­ми сред­ства­ми не пред­став­ля­лось тог­да воз­мож­ным. Та­кая же си­ту­ация бы­ла и на за­па­де Укра­ины, где я жил с 1946 по 1954 гг. Ре­зуль­та­тов в борь­бе с бан­де­ров­щи­ной уда­лось до­бить­ся толь­ко пу­тем де­пор­та­ции час­ти на­се­ле­ния, ко­то­рое вы­нуж­де­но бы­ло по­мо­гать бан­ди­там.

Есть то­му и ис­то­ри­че­ские ана­ло­гии. На­при­мер, ко­лы­бель де­мо­кра­тии — Ве­ли­ко­бри­та­ния во вре­ме­на анг­ло-бур­ской вой­ны де­пор­ти­ро­ва­ла жен­щин и де­тей бу­ров, что­бы при­оста­но­вить со­про­ти­вле­ние муж­ской час­ти на­се­ле­ния.

А аме­ри­кан­цы и ка­над­цы во вре­мя Вто­рой ми­ро­вой вой­ны точ­но так же вы­се­ли­ли япон­цев.

Си­ту­ация в Кры­му и се­го­дня не­прос­тая. Крым из­дав­на на­се­ля­ли мно­гие на­ро­ды. Хо­те­лось бы пре­до­сте­речь А. Мат­ви­ен­ко от по­пы­ток ра­зыг­рать ан­ти­мос­ков­скую кар­ту на пре­тен­зи­ях та­тар­ско­го на­ро­да. Очень не хо­чет­ся, что­бы в мо­ей стра­не по­явил­ся по­лу­ос­тров «за­ри баг­ро­вой».

Вла­ди­мир РО­МА­НЕН­КО, Харь­ков

Власть гарантирует спокойствие тем, кто заплатит

В ин­тер­вью «Зер­ка­лу не­де­ли» Юлия Ти­мо­шен­ко ска­за­ла: «Во­евать бу­дут не го­су­дар­ство и не­чис­то­плот­ные соб­ствен­ни­ки, а кор­по­ра­ции-соб­ствен­ни­ки из про­шло­го и на­стоя­ще­го. Уга­дай­те с трех раз, кто в этом слу­чае по­бе­дит в су­дах? Пра­виль­но, тот, кто име­ет ад­мин­ре­сурс се­го­дня!»

Премь­ер, как сле­ду­ет из ин­тер­вью, пла­ни­ру­ет в бли­жай­шее вре­мя лич­но встре­тить­ся «с каж­дым круп­ным соб­ствен­ни­ком та­ких стра­те­ги­че­ских объ­ек­тов», за ко­то­рые нуж­но бу­дет до­пла­тить, что­бы убе­дить их под­пи­сать «мир­ные со­гла­ше­ния о том, что они в пар­ла­мен­те бу­дут го­ло­со­вать за за­кон о до­оцен­ке». Она уве­ре­на, что «круп­ные соб­ствен­ни­ки» под­пи­шут та­кие со­гла­ше­ния, по­то­му что «ес­ли они не бу­дут это­го де­лать, у них не оста­не­тся ни од­но­го шан­са»!

По­лу­ча­ет­ся, го­су­дар­ство пред­ла­га­ет «кры­шу» вла­дель­цам от­дель­ных кор­по­ра­ций. А ведь счи­та­лось, что имен­но про­тив «ад­мин­ре­сур­са» бо­ро­лись укра­ин­ские «ре­во­лю­цио­не­ры». На­зы­ва­юща­яся се­бя «спра­вед­ли­вой» власть, не ус­пев ни­че­го хо­ро­ше­го сде­лать для граж­дан стра­ны, ус­та­ми премь­ера объ­яв­ля­ет «го­су­дар­ствен­ный рэ­кет» «не­хо­ро­шим» бо­га­чам. Вот ведь что ужас­но. А где га­ран­тии, что че­рез три го­да ны­неш­ние це­ны на про­мыш­лен­ные объ­ек­ты сно­ва не по­ка­жут­ся ко­му-то «за­ни­жен­ны­ми»?

Дмит­рий ГО­ЯН, Ни­ко­ла­ев

А говорили, что богатые помогут

Пос­ле то­го как Ющен­ко на Май­да­не про­воз­гла­сил: «Бо­га­тые по­мо­гут бед­ным», я на­пи­са­ла ему, что мне нуж­но по­ста­вить зуб­ные про­те­зы, бес­плат­ная оче­редь до­йдет лет че­рез 10, а на ле­че­ние тре­бу­ет­ся ми­ни­мум 600 грн.

Мое пись­мо бы­ло пе­ре­прав­ле­но в ис­пол­ком на­ше­го го­ро­да, от­ку­да я по­лу­чи­ла от­вет, что в ян­ва­ре 2004 г. мне уже вы­де­ля­ли 30 грн., так что мой ли­мит вы­шел. Вот и вся по­мощь.

Ко мне до­мой при­хо­дят поч­ти каж­дый день по­жи­лые лю­ди со сво­ими проб­ле­ма­ми, бо­лез­ня­ми и го­ре­чью. Про­сят, чтоб я на­пи­са­ла в ва­шу (имен­но в ва­шу) га­зе­ту, счи­тая ее са­мой спра­вед­ли­вой и умной. Од­ну мою ста­тью про­чли в «2000» и ре­ши­ли, что я го­жусь в кор­рес­пон­ден­ты… Про­сят, чтоб вы на­пе­ча­та­ли хо­тя бы то, что счи­та­ете нуж­ным.

Ни­на ВОЗ­НЮК, Кри­вой Рог

Я від­чу­ла се­бе лю­ди­ною

Ша­нов­ний Сер­гію Ки­чи­гін, доб­рий день!

Щи­ро дя­кую Вам за дип­лом ла­уре­ата, який я от­ри­ма­ла. Ви не уяв­ля­єте, що це для ме­не зна­чить. Я ж зви­чай­на кол­госп­ни­ця, до­яр­ка, за все своє жит­тя ні­ко­ли не чу­ла та­ких доб­рих і теп­лих слів, які от про­чи­та­ла. Пла­ка­ла і смі­ялась, по­мо­ло­ді­ла ро­ків на 10. На мій дип­лом при­хо­ди­ли ди­ви­ти­ся лю­ди на­віть з су­сід­ньо­го се­ла. Те­пер Ваш що­тиж­не­вик у на­шо­му се­лі і точ­но в райо­ні са­ма по­пу­ляр­на га­зе­та. Низь­кий уклін і ве­ли­ке спа­си­бі Вам за те, що та­кі прос­ті лю­ди, як я, теж щось зна­чать. Зи­чу Вам і Ва­шо­му ко­лек­ти­ву міц­но­го здо­ров’я, ве­ли­ких успі­хів у Ва­шій хо­ро­шій ро­бо­ті, не­хай і на­да­лі Ва­ша га­зе­та бу­де та­ка ж по­пу­ляр­на, як і сьо­го­дні.

P.S. А пи­са­ти бу­ду. Піз­ні­ше… Ду­же ба­га­то ро­бо­ти на го­ро­ді (са­ди­ти, са­па­ти). Та ще взя­ла в кол­гос­пі 1 га цук­ро­вих бу­ря­ків — так що ро­бо­ти на ці­ле лі­то. А по­ча­ла я пи­са­ти (на­віть не знаю, як це на­зва­ти), мож­ли­во, се­рію на­ри­сів «Ко­лис­ка мо­го жит­тя». Про своє се­ло, про мо­їх зем­ля­ків, ду­маю, бу­де ці­ка­во. Зна­єте, Сер­гію, я от­ри­ма­ла ба­га­то теп­лих і доб­рих лис­тів. Пи­шуть в ос­нов­но­му лю­ди місь­кі, але ко­рін­ня їх за­ли­ши­ло­ся в се­лі. Чи­тач Не­чи­по­рен­ко з Хар­ко­ва на­пи­сав: «Рас­тро­ган до слез. Пи­ши­те еще. Жду ва­ших пуб­ли­ка­ций». За­раз ми з ним лис­ту­ємо­ся. Я ба­га­тьом від­по­ві­ла, ду­же хо­ро­ші лис­ти. В ос­нов­но­му пи­шуть про те, що моя пуб­лі­ка­ція ні­би зно­ву пе­ре­нес­ла їх у їх­нє ди­тин­ство, в та­кі ж важ­кі і го­лод­ні ди­тя­чі ро­ки.

Ра­да, що мій лист, на­дру­ко­ва­ний у «2000», ско­лих­нув, за­ста­вив зга­да­ти і за­ду­ма­ти­ся над сво­їм жит­тям ба­га­тьох лю­дей. Адже жит­тя не віч­не. І ці­ни­ти тре­ба кож­ну мить, не жа­лі­ти ска­за­ти теп­ле сло­во дру­зям, від­да­ва­ти свою лю­бов і лас­ку рід­ним, ді­тям, ону­кам. То­ді й ста­рість бу­де не та­кою важ­кою. Ну все. Ще раз щи­ро дя­кую Вам за те, що я від­чу­ла се­бе лю­ди­ною.

З по­ва­гою Ан­то­ні­на ДА­ЦЕН­КО,с. Страж­го­род Теп­лиць­ко­го р-нуВін­ниць­кої обл.

Обид­ные пен­сии

Уве­ре­на, что лю­дей, не­до­воль­ных на­чав­шим­ся фак­ти­че­ски лишь с 8 ап­ре­ля по­вы­ше­ни­ем пен­сий, мно­же­ство. До при­хо­да к влас­ти Вик­тор Ющен­ко обе­щал всем пен­сии не по 332 грив­ни, а по 423, т. е. на сот­ню боль­ше, что для бед­ству­ющих граж­дан очень важ­но. Кро­ме то­го, вы­пла­та до­бав­ки к пен­сии за ян­варь—март рас­тя­нет­ся во вре­ме­ни, хо­тя це­ны бьют по кар­ма­ну уже се­го­дня.

Осо­бен­но по­ра­до­ва­ло со­об­ще­ние об уче­те тру­до­во­го ста­жа при на­чис­ле­нии но­вых пен­сий. Мне, за­ра­бо­тав­шей 45-лет­ний стаж, это по­ка­за­лось весь­ма спра­вед­ли­вым и свое­вре­мен­ным. Зна­ко­мые пре­ду­пре­жда­ли, что по про­цен­ту за каж­дый от­ра­бо­тан­ный сверх 20 лет год бу­дут на­счи­ты­вать не с по­след­ней зар­пла­ты, а с пен­сии 156 грн., ко­то­рая счи­та­лась мак­си­маль­ной до по­вы­ше­ния ее при Вик­то­ре Яну­ко­ви­че. Но это­му не ве­ри­лось. И вот она — но­вая пен­сия, ко­то­рую так жда­ла! Под­счи­та­ла и про­сле­зи­лась. Что ж это та­кое? За каж­дый год ра­бо­ты сверх по­ло­жен­но­го мне на­счи­та­ли мень­ше 80 ко­пе­ек!

А по­дру­ги мои от­пра­ви­лись в со­бес ру­гать­ся, по­сколь­ку во­об­ще не по­лу­чи­ли по­вы­ше­ния. А от­ра­бо­та­ли — каж­дая по 40 лет.

Са­ида СО­ЛО­МИ­НА

Разделили страну, разделили детей

Рань­ше я ел са­ло, мя­со, кол­ба­су, се­лед­ку и тюль­ку, а те­перь кар­тош­ку «топ­тан­ку» и огур­цы из боч­ки, а осталь­ное — в меч­тах. Хо­тя пен­сия и во­ен­ная, но не­боль­шая.

А му­ча­ет ме­ня та­кой во­прос: моя дочь ро­ди­ла 27 мар­та 2005 г., а Юлия Вла­ди­ми­ро­вна обе­ща­ла: кто ро­дит в 2005-м, бу­дут по­лу­чать по 8,5 тыс. грн. Те­перь же все пе­ре­иг­ра­ли, и толь­ко де­ти, рож­ден­ные пос­ле 1 ап­ре­ля, бу­дут по­лу­чать 8,5 тыс. грн., а моя дочь — 105 грн. на ре­бен­ка и 90 грн. как мать-оди­ноч­ка. Сно­ва, вы­хо­дит, по­де­ли­ли нас на чер­ных и бе­лых. Ду­мал, сло­во у Юлии Вла­ди­ми­ро­вны же­лез­ное.

Как вы ду­ма­ете, су­ме­ет ли моя дочь с дву­мя деть­ми без му­жа на та­кие день­ги вы­жить? Смо­гут ли мои вну­ки ког­да-ни­будь с гор­до­стью ска­зать, что у них есть Ро­ди­на-мать и они го­то­вы от­дать за нее жиз­ни?

Петр СА­РА­ПИН,с. Пе­ре­се­ле­ние Ки­ев­ской обл.

Пен­си­он­ный за­кон не вы­пол­ня­ет­ся

Влас­ти рас­прос­тра­ня­ют ка­кие-то по­пу­лист­ские за­яв­ле­ния. Вро­де это­го: за вы­слу­гу лет, за стаж свы­ше 25 лет у муж­чин и 20 у жен­щин мы уве­ли­чим пен­сии на 1% за каж­дый пе­ре­ра­бо­тан­ный год. Но при этом со­вер­шен­но не вы­пол­ня­ют и, ви­ди­мо, не со­би­ра­ют­ся вы­пол­нять пен­си­он­ный за­кон, вве­ден­ный с 1.01.2004 г.

Этим нор­ма­тив­ным ак­том ус­та­нов­ле­но, что пен­сия ис­чис­ля­ет­ся с уче­том ко­эф­фи­ци­ен­та ста­жа (об­щий стаж в го­дах, раз­де­лен­ный на 100) и ко­эф­фи­ци­ен­та зар­пла­ты (со­от­но­ше­ние фак­ти­че­ской сред­ней зар­пла­ты за рас­чет­ный пе­ри­од со сред­ней зар­пла­той за те­ку­щий год).

Ра­счет ба­зо­вой пен­сии при­вел к то­му, что 80% (по дан­ным прес­сы) пен­сио­не­ров по­лу­ча­ют де­неж­ное обес­пе­че­ние ни­же про­жи­точ­но­го ми­ни­му­ма. Это аб­сурд. Ко­ли­че­ство пен­сио­не­ров, тре­бу­ющих со­ци­аль­ных до­плат к пен­сии, дол­жно быть не вы­ше 10%.

К то­му же про­шел ап­рель, и сред­няя зар­пла­та по стра­не вы­рос­ла в 1,45 ра­за. Но ус­та­нов­лен­ной за­ко­ном ин­дек­са­ции пен­сий ни­кто не сде­лал и не со­би­ра­ет­ся де­лать.

Вы­хо­дя­щим на пен­сию в 2005 г. бу­дут на­счи­ты­вать де­неж­ное по­со­бие, ис­хо­дя из сред­ней зар­пла­ты за 2004 г. И по­лу­чит­ся не­спра­вед­ли­вость, как с во­ен­ны­ми: пен­сии бу­дут на­чис­лять­ся в за­ви­си­мо­сти от го­да вы­хо­да на за­слу­жен­ный от­дых.

При на­шем не­дее­спо­соб­ном пра­ви­тель­стве, кро­ме пол­но­го кра­ха, ожи­дать не­че­го. И по­зор на­шим де­пу­та­там, ко­то­рые ут­вер­ди­ли это пра­ви­тель­ство и его не­ра­ци­ональ­ную про­грам­му.

Алек­сей МИ­ЛОВ, Ки­ев

Хо­чуть по­зну­ща­ти­ся з сум­лін­них плат­ни­ків

Бор­ги за ко­му­наль­ні по­слу­ги та­ки мож­на бу­де по­га­си­ти з за­мо­ро­же­них вкла­дів! До кін­ця квіт­ня уряд ухва­лить від­по­від­ну по­ста­но­ву, за­яви­ла прем’­єр-мі­ністр.

Борж­ни­ки, звіс­но, зі­тхну­ли з по­лег­шен­ням. Хо­ча се­ред них ба­га­то за­мож­них лю­дей. А сум­лін­ні плат­ни­ки (це зде­біль­шо­го зли­ден­ні пен­сіо­не­ри й бю­джет­ни­ки) зно­ву, ви­хо­дить, по­ши­лись у дур­ні! Від­мов­ля­ли со­бі ро­ка­ми в най­не­об­хід­ні­шо­му, аби лиш вчас­но роз­ра­ху­ва­тись із ко­му­наль­ни­ка­ми, а сво­їми за­ощад­жен­ня­ми роз­по­ря­ди­ти­ся не змо­жуть! За ча­сів Куч­ми вла­да вже зро­би­ла та­кий про­кол: спи­са­ла учас­ни­кам вій­ни за­бор­го­ва­ність із ко­му­наль­них пла­те­жів. Це ви­кли­ка­ло хви­лю обу­рен­ня се­ред тих ве­те­ра­нів, що пла­ти­ли мі­сяць у мі­сяць. Але що ти візь­меш зі зло­чин­но­го ре­жи­му?..

Те­пер у нас вла­да чес­на й по­ма­ран­че­ва. Не­вже вдру­ге на­сту­пить на ті са­мі граб­лі й по­сіє розб­рат се­ред вклад­ни­ків? Во­ни ж — най­біль­ший елек­то­раль­ний за­гін, а до ви­бо­рів мен­ше ро­ку…

Про­по­ную чи­та­чам «2000» за­ки­да­ти Каб­мін і Сек­ре­та­рі­ат Пре­зи­ден­та обу­ре­ни­ми лис­та­ми. Адже за Кон­сти­ту­цією в нас усі рів­ні. А ско­рис­таю­ть­ся за­мо­ро­же­ни­ми гріш­ми чо­мусь ли­ше борж­ни­ки, як­що на­род не під­штовх­не мі­ніс­трів і Ющен­ка до муд­рі­шо­го рі­шен­ня.

Н. КА­МИШ­НИ­КО­ВА,Во­линь, kamysh@eltech.com.ua

За что пла­тим?

Я жи­ву в не­боль­шом го­ро­де Зуг­рэ­се До­нец­кой обл. по ул. Ма­яков­ско­го, д. 5, а в до­ме № 2 по этой же ули­це на­хо­дит­ся гор­ис­пол­ком, мет­ров 800 от нас — Дом куль­ту­ры.

Рань­ше у нас бы­ли двор­ни­ки, ко­то­рые ра­бо­та­ли, а сей­час бри­га­да из не­сколь­ких че­ло­век ут­ром про­хо­дят по до­ро­ге, под­ни­мут в ос­нов­ном цел­ло­фа­но­вые па­ке­ты — и не вид­но их.

Опла­ту за ком­му­наль­ные ус­лу­ги по­вы­ша­ют ре­гу­ляр­но. Ма­ло кто не пла­тит (лич­но я за квар­ти­ру пла­чу ре­гу­ляр­но).

На­пра­ши­ва­ет­ся во­прос: за что мы пла­тим?

Га­ли­на ПРО­КИ­НА,Зуг­рэс До­нец­кой обл.

Света нет — звоните в таможню

Пред­ла­гаю «2000» но­вую руб­ри­ку — «де­лим­ся опы­том». При­во­жу схе­му ре­ше­ния проб­ле­мы осве­ще­ния ули­цы, где я жи­ву.

Ког­да все лам­пы на фо­нар­ных стол­бах пе­ре­го­ре­ли, я по на­ив­но­сти на­чал об­зва­ни­вать ор­га­ни­за­ции, ко­то­рые от­ве­ча­ют за осве­ще­ние. По­том стал тре­во­жить чи­нов­ни­ков ра­йис­пол­ко­ма и гор­ис­пол­ко­ма. За­вя­за­лась бой­кая пе­ре­пис­ка. Обе­ща­ний бы­ло мно­го, но тьма не рас­се­ива­лась. Тог­да я вдруг вспом­нил, что на род­ной ули­це рас­по­ло­же­на та­мож­ня — ор­га­ни­за­ция весь­ма ува­жа­емая.

На­пи­сав пись­мо ру­ко­во­ди­те­лю та­мож­ни, я при­звал его вклю­чить­ся «в борь­бу за свет­лое бу­ду­щее». Че­рез две не­де­ли ули­ца бы­ла яр­ко осве­ще­на, а вско­ре при­шло пись­мо от пред­се­да­те­ля ра­йис­пол­ко­ма, в ко­то­ром та­мож­не и мне со­об­ща­лась, что проб­ле­ма ре­ше­на с по­мо­щью со­вре­мен­ных и на­деж­ных осве­ти­тель­ных при­бо­ров.

И дей­стви­тель­но, про­шло уже три го­да — ни од­на лам­па не пе­ре­го­ре­ла.

Ана­то­лий МО­ИСЕ­ЕН­КО,Харь­ков

Мов­не пи­тан­ня не на ча­сі

Тиж­не­вик «2000» ме­не іг­но­рує — на­пи­сав близь­ко 20 лис­тів до вас на різ­ні те­ми, але ре­зуль­тат ну­льо­вий, та я вже звик: все жит­тя не­ве­зу­чий.

Цьо­го ра­зу хо­чу тор­кну­ти­ся мов­ної те­ма­ти­ки. Я на­ро­див­ся і 32 ро­ки про­жив на Херсон­щи­ні. Вчив­ся в укра­їн­ській шко­лі, ду­же лю­бив чи­та­ти. Ме­ні бу­ло бай­ду­же, якою мо­вою на­пи­са­на книж­ка: Жюль Верн — ро­сій­ською, Фе­ні­мор Ку­пер — укра­їн­ською. З п’я­ти шкіл у на­шо­му міс­теч­ку од­на бу­ла ро­сій­ська. Міс­це­ва елі­та від­да­ва­ла вчи­ти­ся сво­їх ді­тей в ро­сій­ську шко­лу, пе­ре­січ­ні гро­ма­дя­ни хо­ди­ли в укра­їн­ські. Чо­му? То­му що це вва­жа­ло­ся прес­тиж­ним, ву­зи в ос­нов­но­му бу­ли ро­сій­сько­мов­ни­ми. Так бу­ло, але то­ді на це не звер­та­ли ува­гу…

До то­го як по­тра­пи­ти в За­хід­ну Укра­їну, я упе­ре­дже­но ста­вив­ся до «за­хід­ни­ків», а їх до нас ду­же ба­га­то пе­ре­се­ля­ли в 50-і ро­ки. Ми жи­ли бід­но, але ці лю­ди бу­ли ще бід­ні­ші. Де­які хо­ди­ли в на­ціо­наль­но­му одя­зі й роз­мов­ля­ли так, що їх важ­ко бу­ло зро­зу­мі­ти. Міс­це­ві на­зи­ва­ли їх вуй­ка­ми. Ра­ні­ше ми не ро­зу­мі­ли, чо­му їх ви­га­ня­ли з рід­них місць. Ка­за­ли, мов­ляв, на­ша об­ласть ма­ло­за­се­ле­на і по­тре­бує ро­бо­чих рук, осо­бли­во сіль­ське гос­по­дар­ство. Як­що від­вер­то, то я був від них не в за­хва­ті. Але по­тім, по­їхав­ши на Львів­щи­ну і по­жив­ши там де­який час, змі­ни­в по­гля­ди на жит­тя і по­бут цьо­го лю­ду. Най­біль­ше вра­жає ви­со­ка куль­ту­ра львів’­ян і за­гос­тре­не від­чут­тя лю­бо­ві до Укра­їни. По­вір­те, це не ви­со­кі сло­ва. Їм при­та­ман­на хрис­ти­ян­ська мо­раль і жит­тя за за­по­від­ями Бо­жи­ми, пра­це­люб­ство і ще ба­га­то чо­го доб­ро­го. Так, укра­їн­ська мо­ва там дещо своєрідна, але ж во­ни жи­ли в трьох ім­пе­рі­ях і все ж та­ки збе­рег­ли рід­ну мо­ву.

Ро­сі­яни, які меш­ка­ють у Льво­ві, пе­ре­важ­но ви­вчи­ли укра­їн­ську мо­ву, але є й та­кі, що прин­ци­по­во не роз­мов­ля­ють укра­їн­ською. Що во­ни цим хо­чуть до­вес­ти? Хі­ба що влас­ну ам­біт­ність і не­по­ва­гу до міс­це­вих жи­те­лів. Ро­зу­мію: є Львів і є Лу­ганськ, До­нецьк, Хар­ків. Так іс­то­рич­но скла­ло­ся, що у схід­них об­лас­тях біль­шість — ро­сі­яни. Ну і не­хай со­бі го­во­рять ро­сій­ською. Бу­ло б ве­ли­кою ду­ріс­тю при­му­шу­ва­ти лю­дей роз­мов­ля­ти укра­їн­ською. На все тре­ба час.

Як­що ми бу­ду­ємо пра­во­ву дер­жа­ву, будь­мо по­слі­дов­ни­ми. Спо­чат­ку слід по­вер­ну­ти лю­дям ві­ру в се­бе, да­ти їм на­дію на май­бут­нє, зреш­тою на­го­ду­ва­ти тих, які ро­ка­ми не ба­чать м’яса, ков­ба­си, мас­ла, си­ру і т. ін. А ще щоб во­ни мог­ли кра­си­во одя­га­ти­ся, жи­ти у прис­той­но­му по­меш­кан­ні. Не­хай ви­ба­чать ме­ні бор­ці за укра­їн­ську мо­ву, але при на­шо­му нік­чем­но­му жи­во­тін­ні (інак­ше те­пе­ріш­нє жит­тя на­зва­ти не мо­жу) вес­ти мо­ву про то­таль­ну укра­їні­за­цію, а та­кож про на­дан­ня ста­ту­су дру­гої дер­жав­ної ро­сій­ській не на ча­сі. Всі­ля­кі роз­мо­ви на цю те­му дра­ту­ють лю­дей.

Юрій ЧЕР­КА­СОВ,

Бе­ри­слав Херсон­ської обл.

Не­дет­ский ле­пет

От­клик на пуб­ли­ка­цию на­шей чи­та­тель­ни­цы Т. Бой­ко «При­МА­То­те­ра­пия» («2000» — № 16, F8)

Пол­но­те, г-жа Бой­ко! Мат, к ва­ше­му све­де­нию, изоб­ре­те­ние не су­гу­бо рус­ское, и «рож­де­ние» его от­но­сит­ся ко вре­ме­ни, ког­да в по­ми­не не бы­ло ни укра­ин­цев, ни рус­ских, ни бе­ло­ру­сов. «Изоб­ре­ли» мат ру­си­чи, и язык тог­да был един — древ­не­рус­ский!

Вы пи­ше­те, что нын­че и в дет­са­ди­ках ста­ла нор­мой ма­тер­щи­на, ма­лы­ши ру­га­ют­ся «по-взрос­ло­му». Свя­тая прав­да! Мог­ло ли та­кое быть 20—30 лет на­зад? Нет! По­то­му что в СССР бы­ла то­таль­ная (и пра­виль­но!) ду­хов­ная цен­зу­ра, не про­пус­каю­щая мер­зость ни на эк­ра­ны те­ле­ви­де­ния, ни на стра­ни­цы га­зет.

Так что все-та­ки де­ло не в Рос­сии, а в эле­мен­тар­ной куль­ту­ре, ко­то­рую го­су­дар­ство прос­то обя­за­но «на­саж­дать», ог­раж­дая сво­их граж­дан от пошло­сти.

Т. ВА­РИЧ,Не­те­шин Хмель­ниц­кой обл.

Трудно понять, как принимать лекарства

За что же нас на­ка­зы­ва­ют? Что же нам, на ста­рос­ти лет са­дить­ся за пар­ты и изу­чать укра­ин­ский язык? Не­уже­ли нель­зя оста­вить нас в по­кое хо­тя бы в этом во­про­се?

Боль­шая прось­ба обя­зать фар­ма­цев­ти­че­ские за­во­ды ан­но­та­цию к ле­кар­ствам пи­сать на укра­ин­ском и рус­ском язы­ках. А так­же хо­тя бы иног­да озву­чи­вать про­грам­мы ра­дио и те­ле­ви­де­ния на рус­ском язы­ке для рус­ско­языч­ных жи­те­лей.

Ува­жай­те нас, по­жа­луй­ста.

Н. СКРИП­НИК, Се­вас­то­поль