|
 |
На м’ясо куряче обвалене, з додаванням якого сьогодні виробляють більшість сортів варених ковбас, народні депутати пропонують митну ставку півтора євро за кілограм. Мито платитимуть усі: змінами до держбюджету скасували пільги для підприємств, що працювали на територіях пріоритетного розвитку та у вільних економічних зонах. Що далі? Загальнонаціональні проблеми, які можуть виникнути після названих вище нововведень, розглянемо на прикладі конкретного підприємства.
Територія нерозвитку?
Саме на колишній території пріоритетного розвитку — у Нововолинську Волинської області — розташоване підприємство «СМП», яке, працюючи з імпортною сировиною, переробляло щоденно до 10 т свинини і 30 т м’ясної сировини, виробляючи 1600 т ковбасних виробів щомісяця.
Можна зрозуміти законотворців, котрі, пропонуючи високе мито у півтора євро (перед цим скасувавши території пріоритетного розвитку), начебто піклуються про те, щоб м’ясна галузь українського сільського господарства розвивалася. Але давайте порахуємо й мінуси такого піклування, а ще — варіанти розвитку подій, що можуть чекати на нас.
Дешевої ковбаси не буде?
«Наше підприємство, — говорить директор ТзОВ «СМП» Тетяна Нетіба, — не могло купувати сировину для ковбасних виробів в Україні, бо в державі її просто немає. Вітчизняний аграрій забезпечував товариство сировиною від сили на 10%». Можемо спрогнозувати, що дешевої ковбаси не буде, переважна більшість сортів варених ковбас зникне.
Припустімо, що заводи усе-таки перероблятимуть сировину для виготовлення ковбаси, ввезену в Україну за митною ставкою півтора євро за кілограм.
Сама сировина коштує 0,85 умовної одиниці. Рахуємо: 0,85 х 5,269 (курс НБУ, скажімо, на 12.04) + 1,5% (відрахування до Пенсійного фонду при купівлі валюти) + 1,5 євро (мито), помножені на 6,834 (курс НБУ на 12.04.) + 20% ПДВ.Що маємо? 17 грн. 76 коп., що їх потрібно витратити тільки для того, аби привезти кілограм імпортної (певна річ! своєї ж немає!) сировини на ковбасний завод. Навіть не так — привезена до заводу, вона буде ще дорожчою (додайте вартість перевезення). А уявіть собі, скільки коштуватиме такий продукт в магазині! Думаю, варену ковбасу за такою ціною не купуватимуть (на ринку ці ж гроші на свинину, яловичину і м’ясо птиці можна витратити з більшою користю).
Мені можуть закинути, що м’ясо куряче механічної обвалки неякісне, а тому на нього і ставлять заборонне мито у 1,5 євро. А де ви раніше були з таким твердженням? Довгі роки ковбасу з цієї сировини продавали — і нічого, а тепер раптом вирішили, що сировина неякісна? «Кожен сорт ковбас, що їх виробляють на «СМП», — пояснює Тетяна Нетіба, — відповідає усім визначеним ГОСТом показникам, навіть більше — значно перевищує їх. Використання такого м’яса спрямоване не на погіршення якості продукції, а передусім на її здешевлення». Я їв СМПівську ковбасу — ту, що недорога і варена. Показники ціни і якості у ній абсолютно збалансовані.
З легально ввезеним (повторюся: легально — пізніше я повернуся до цього слова) м’ясом курячим обваленим розібралися. Перейдемо до дорожчої сировини для виробництва ковбаси — свинини. Запропонована митна ставка на її ввезення в Україну — 0,6 євро. Сама сировина коштує 2 долари. Рахуємо: 2 х 5,269 (курс НБУ на 12.04) + 1,5% (відрахування до Пенсійного фонду при купівлі валюти) + 0,6 євро (мито), помножені на 6,834 (курс НБУ на 12.04.) + 20% ПДВ.Маємо ті ж 17 грн. 76 коп.! Для порівняння: сьогодні зі свинини за ціною 15 грн. з ПДВ шинка копчено-варена у вакуумній упаковці коштує 24 грн. Шляхом нескладних математичних підрахунків можемо спрогнозувати, що після прийняття нових митних ставок вона з’явиться на полицях магазинів за ціною не менше 30 грн.
Сорти: «Контрабандна» і «Білоруська»
Українські м’ясопереробні заводи мали три джерела надходження сировини: вітчизняний тваринник, легальний імпорт (на території пріоритетного розвитку нелегальний імпорт — це нонсенс) і… контрабанда. Саме завдяки останній деякі невеликі підприємства продавали варену ковбасу за ціною значно нижчою, аніж потужні і великі переробники. Повіримо уряду, який запевнив, що з контрабандою буде покінчено. Але чи вірите ви, що з контрабандою із Євросоюзу, Білорусі, Росії можна впоратися за короткий проміжок часу? За чутками, дехто навіть прорахував максимальну суму, яку не буде шкода віддати за «чорний» імпорт, — до 700 дол. за тонну сировини.
— Ситуація, яка склалася з м’ясними виробами на ринку України, — розповідає Тетяна Нетіба, — може стати вигідною для наших сусідів: аналогічних підприємств, розташованих на територіях вільних економічних зон у Білорусі і Росії (наприклад, у Калінінграді), адже вони у своїй державі не просто користуються усіма можливими пільгами (щодо ввезення сировини і сплати податків), а й завдяки режиму вільної торгівлі мають можливість ввозити до України у необмеженій кількості свою ковбасу, виготовлену із тієї ж, на думку деяких народних депутатів, начебто шкідливої для здоров’я сировини.
Ми, як завжди, крайні?
Саме для того щоб забезпечити колишніх шахтарів роботою, у Нововолинську і було створено територію пріоритетного розвитку. Але чи винуваті вони у тому, що Львівсько-Волинський вугільний басейн усе, що міг, на-гора уже видав, позбавивши їх роботи за спеціальністю? Ми будемо змушені скоротити обсяги випуску і реалізації продукції, відповідно й відрахування до бюджетів різних рівнів зменшаться. І це при тому, що ТзОВ «СМП» є достатньо великим платником податку, у Нововолинську, зокрема, чи не найбільшим, — продовжує директор ТзОВ.— Та й багатьох працівників заводу доведеться, на жаль, звільнити. Але нас примушують діяти саме таким чином. Подібні підприємства формують соціальну картину шахтарського міста. Підозрюю, що незабаром у Нововолинську значно поменшає людей, котрі мають і роботу, і гарантовану зарплатню, а соціальна напруга, навпаки, зросте. Очевидно, це не ми знищили тваринницьку галузь. Але «крайніми» вийшли ми з вами. Втім, як і завжди…
Знаю, що парламентарі — люди заможні. Можливо, декому з них усе одно, скільки коштуватиме ковбаса. Але мені, наприклад, ні.
P.S. А може, усе-таки «впустити» імпортне м’ясо? За розумними митними ставками, шановні народні депутати. Настільки розумними, щоб навздогін тваринництву не «розвалити» і переробну галузь. Ламати — не будувати. Це твердження стосується і будівництва м’ясопереробних підприємств.
Ігор ЧУБ, член редколегії обласної газети «Віче»,
Луцьк Волинської обл.
